21 лютого – День рідної мови. У світі майже 7 000 мов, серед яких – українська, одна з найстарших і найбагатших мов. Для України сьогодні українське слово - вимір її життя. Кордон її культури. І кордон державний! І тільки на таких позиціях – єдиної державної мови, розвитку і утвердження рідної (при сприянні розвитку інших мов національних меншин) - має стояти кожен громадянин і громадянка. І політик, бо цим людям, вам, себто, ще й належить можливість впливати! З утвердження рідної мови утверджується держава, стає міцнішою. Мова консолідує суспільство, а не роз’єднує його. Ворог міг фізично знищувати мільйони українців, але тілесна плоть народу все-таки відновлювалась, регенерувалась, бо залишалась непошкодженою інформаційна матриця його буття і як серцевина – Слово.

Захист рідної мови - найприродніший і найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження. Володіння рідною мовою - не заслуга, а обов’язок справжніх патріотів. Знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови. Вислів “Скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина” - ніколи не втратить своєї актуальності. Хоча, можливо, наша людськість виявляється і в інших категоріях.

Питання двомовності порушується перед кожними виборами і досі не вирішене – раз і назавше. Але, сподіваємося, що у нашій шановній аудиторії люди мають одностайну позицію – Українська мова – має бути єдиною державною. Так є приклади: Швейцарія, де офіційними мовами, поряд з ретро-романською, є німецька, французька й італійська; Канада, в якій офіційними є французька та англійська мови; Бельгія, де офіційними є три мови — французька, німецька та нідерландська. Таких прикладів одиниці. І тим паче, жодна з уживаних мов не загрожує іншій і в цьому суттєва відмінність ситуації в Україні, де українська мова загрожена.

Мова об’єднує народи у нації й зміцнює державу. Занепадає мова — зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається, насамперед, національною елітою, сильною і високорозвиненою стає як нація, так і держава. Мова без своєї держави беззахисна і згасає. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету — культурного та інформаційного, зрештою, засадничо-ідеологічного.

На своїх заняттях в ІТА «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва ми намагаємося говорити та писати українською мовою чисто і красиво, а ті вихованці, які, не дуже добре нею володіють, кожного наступного заняття говорять та пишуть впевненіше і з чітким розумінням навіщо їм це потрібно.

Дмитро Азаров,

Галина Дацюк та Дарія Білокобильська

гурток «Юні репортери» ІТА «ЮН-ПРЕС» КПДЮ