Ні, світ врятували люди!

Ми, члени гуртка «Краєзнавча журналістика» разом із нашим керівником Natalya Plohotnyuk ІТА ЮН-ПРЕС Київського Палацу дітей та юнацтва приєднуємося до челенджу #ЗГАДАЙРОЗКАЖИ і ось вам наші історії.

Ми вирішили побачити аварію очима тих, хто був причетний до ліквідації її наслідків. Герої наших інтерв’ю – журналіст Федір ІЛЛЮК, військовий Михайло ВЕРТУШКОВ і композитор і співак В’ячеслав КУКОБА, які в квітні-травні 1986 року були безпосередньо на місці трагедії.

Федір ІЛЛЮК, журналіст, висвітлював події з самого епіцентру трагедії

― Я був журналістом, працював у молодіжній газеті „Молода гвардія”». Вперше поїхав до Чорнобильської зони 3 травня 1986 року. Моєю метою було висвітлення реальних подій з місця вибуху, масштабів яких не розумів ніхто.

― Що саме входило у Ваші обов’язки, коли Ви перебували в зоні? Можливо, брали інтерв’ю у ліквідаторів?

― На інтерв’ю в зоні вибуху часу не було. Їх ми брали вже в таборі «Казка», де перебували ліквідатори. Пригадується гора взуття, яка утворювала високий конус. Адже ліквідатори мали змінювати їх щоразу після роботи на реакторі. А щодо нас, журналістів, – нам уже згодом видали респіратори, які захищають будівельників від пилу.

Писали про все, що відбувалося в зоні: про шахтарів, які там працювали, я навіть пам’ятаю знімок, який зробив із ними; про людей, яких евакуйовували, і про тих, хто боровся з невидимим ворогом ― радіацією.

Та, в першу чергу, до наших обов’язків належало висвітлювати всі дії комуністичної влади, показати її в найкращому світлі. Газета «Молода гвардія» щотижня друкувала сторінку на тему Чорнобильської аварії. Звісно, після ретельного вичитування офіційного цензора, аби не допустити «наклепів».

― Які висновки можна зробити з цього страшного дійства?

― Владі не можна вірити до кінця... Але життя продовжується!

 Михайло ВЕРТУШКОВ, ліквідатор аварії на ЧАЕС, учасник бойових дій у Афганістані, автор книжки «Тобой дышу, Урал»

― Воїни Київського військового округу першими опинилися в 30-ти кілометровій зоні. З 20 по 30 травня мене в складі оперативної групи відправили дослідити морально-психологічну стійкість особового складу під час перебування в забрудненій радіацією зоні.

Про природу аварії, масштаб пожежі нічого відомо не було. Наказано було якнайшвидше дізнатися хоча б якусь інформацію! Та вона не з’явилася ні через годину, ні через дві, ні через п’ять – уявлення про серйозність ситуації з’явилися лише через 2–4 дні.

Проводячи паралелі з теперішніми подіями – вражала не байдужість, а відвертий «пофігізм», який проявлявся у особистого складу щодо радіації.

Солдати й офіцери, цивільні ліквідатори курили на забрудненій території, лежали на соломі й на траві, які дуже притягують радіацію, практично ніхто не носив захисні маски й респіратори. Після цієї поїздки нашою оперативною групою були розроблені заходи безпеки під час дій особового складу на радіоактивно-забрудненій місцевості.

― Як потрібно розповідати про ці події новим поколінням, яких ця аварія не зачепила, тобто дітям, підліткам?

― Розповідати правду, і лише правду. Найстрашніше, що й нині ситуацію недооцінюють.

В’ячеслав КУКОБА, музикант, композитор і співак.

― Ми створили спеціальну агітаційну бригаду, яку згодом назвали «Асоціація «Афганці» Чорнобиля». До Асоціації долучилися хлопці, що пройшли гарячі точки Афганістану і відразу вирушили в Чорнобиль. Це люди, які мали досвід роботи в критичних умовах.

― Які пісні ви співали, як підбирали репертуар?

― Ми співали афганські воєнні пісні. Пісні про дружбу, про рідних, про Батьківщину. Людям хотілося відпочити. Хлопці в піснях шукали захисту, істини, й просто можливість на мить повернутися в звичайне життя, без втрат і вогню. Допомагали гумор, жарти, сміх, пісні.

― Чи варто говорити про це з молоддю ?

― Ні цю аварію, ні героїзм людей, ні трагедію не можна забувати! Чорнобиль ― живий, щодня там відбуваються реакції. Ми не знаємо, яких реакцій ще очікувати і це найгірше. Тому треба берегти один одного, природу, світ. А головне – розуміти, що всі епідемії та катастрофи, то наслідок нашої поведінки.

Підготували: Анастасія Захарченко, Тетяна Харенко, Дар’я Гергель

На фото: 1. Федір Іллюк, 2. Михайло Вертушков, 3. В"ячеслав Кукоба

Більше читайте на сайті ІТА ЮН_ПРЕС КПДЮ